Кажуть, що на Виноградівщині немає бідних сіл. Особливо у прикордонній з ЄС зоною. Сьогодні ми поїдемо на Виноградівщину, а саме в село Вілок. Тут майже всі мають подвійне громадянство, але не поспішають у цьому зізнаватися. Отож, як і чим живе Вілок, угорське прикордоння…

1

Автомобілі з угорською, словацькою чи чеською регістра цією тут можна побачити частіше, ніж авто на українських номерах. Проте, традиційні види транспорту не втрачають популярність.

2

Таблички з назвами вулиць можна зустріти як на російській, так і на угорській мовах. Але чому ж не на українській? Дивно.

3

Велосипед – чи не найпопулярніший вид транспорту у Вілоку. Майже щодня місцеві жителі їдуть до сусідньої Угорщини з цигарками, щоб там їх перепродати. Повертаються з ЄС з миючими засобами чи ковбасою. Так і «крутяться».

4

Річкою Тиса частенько працюють контрабандисти. Течія – у бік Угорщини. Безшумні катери, переправа контрабанди під водою – все це практикується тут вже давно.

5

Ось за цим мостом – відразу пункт пропуску до Угорщини. Міст потребує ремонту.

6

Циганський табір неподалік налічує близько 2000 ромів. Живуть непогано, в особняках. Мають свою школу, церкву, амбулаторію.

7

Після Майдану в селі, біля селищної ради, встановили дошку Небесної Сотні.

8

Юлія Іванівна каже, що вона чиста «мадярка». Дійсно, українською говорить слабо. Але навіть їй важко стримати сльози, коли мова зайшла за події на Сході і наших хлопців.

9

Місцеве фермерство багате різноманітними соками, сиропами, повидлами (закарпатською – леквар).

10

А це – директор загальноосвітньої місцевої школи з угорською мовою навчання. Він їздить на роботу на рожевому велосипеді своєї доньки. Проте, гордо розповідає про нові інтерактивні дошки в школі і новий спортзал. Зізнається – допомогли угорські меценати.